 |
|
Ісаєнко
Галина Йосипівна
|
Ісаєнко Галина Йосипівна (1941-2012 рр.) народилася 5 червня 1941 р. в селищі Вовковинці Деражнянського району Хмельницької області у сім'ї вчителя. Закінчила в 1963 р. філологічний факультет Бєлгородського педагогічного інституту, певний час працювала у Росії викладачем російської мови і літератури.
Після повернення на Хмельниччину працювала у Хмельницькій міській ЦБС, згодом завідуючою читальним залом Хмельницької обласної бібліотеки для юнацтва та майже чверть століття – у бібліотеці Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії.
Серед талантів, якими обдарував Господь Галину Ісаєнко, – здатність творити поезію. Подільська поетеса багато і плідно працювала. Її поетичний доробок – майже чотири десятки збірок віршів, пісень, оповідань, казок.
Краса рідної землі, відповідальність людини перед часом, біль і гіркота Чорнобильської трагедії, інтимна, езотерична, духовна лірика – такі головні мотиви її творчості. В невеликих за обсягом поезіях уважний читач помітить і візьме до серця задушевність, відкритість, схвильованість ліричного голосу поетеси, а ознакою довершеності віршів, їх мелодійності є те, що сорок із них покладено на музику і вони стали піснями. Саме такою є ностальгічна «Криничка».
|
Криничка
Розкажи мені, криничко,
Як тобі без мене?
Чи стоять ще біля тебе
Явори зелені?
Чи у спрагу напуваєш
Чистою водою?
Чи шепочуть, як раніше,
Верби над тобою?
Чи витають біля тебе
Голоси дівочі?
Чи даруєш їм на щастя
Зорі опівночі?
Розкажи мені, сестрице,
Чи запам'ятала,
Як лице моє дитяче
Ніжністю вмивала?
За тобою моє серце
Тугою займеться…
Милий краю, рідний краю,
Як тобі живеться?
|
 |
Як і кожна жінка-поетеса, Ісаєнко неабияку увагу приділяла темі кохання.
 |
Єдиний...
Єдиний, я тебе чекаю…
Чекаю день, чекаю ніч…
Думки невиннії плекаю
Й складаю стосиком опріч…
Єдиний, я тебе чекаю…
На мить збагну – не в тому річ.
За тебе Господа благаю…
І знову день, і знову ніч…
Єдиний, я тебе чекаю…
Чи розшукаєш ти мене?
Чи, може, статися, – не знаю,
Що все життя отак мине…
Єдиний, я тебе чекаю…
* * * * *
З любові зради не буває,
З любові – подвиги людські.
Друг справжній – завжди захищає,
Творить діла святі мирські.
Його Господь благословляє.
З любові зради не буває!
|
Життя Галини Ісаєнко нагадує сходження на високу гору, з вершини якої відкривається неозорий світ і ця висхідна дорога – то дорога любові, дорога до віри. Сенс життя вона вбачала у служінні Богу та людям; прагнула удосконалювати власну душу і жити за законами Краси, примножуючи позитивну енергію Всесвіту.
|
Скупайтесь в Господа любові,
Вона є скрізь, на всій Землі.
Вона у молитовнім слові,
Вона у квітці, у ріллі…
Любов Господня нас вітає,
З колиски нам вона вже сяє
У рідній, любій стороні.
Вона у дереві й зерні,
Вона у Небесах святих…
Не знаємо доріг ще тих,
А нам Господь їх відкриває.
Скупаймось в Господа любові,
Подякуймо йому за все,
Що Він – все мудрий нам несе
І будемо завжди здорові
І духом, й тілом, і серцями.
Хай Господа любов між нами
Засяє радісно сонцями!
* * * * *
Спасаймо світ словами, миром.
Спасаймо світ поступком щирим.
Спасаймо світ любов'ю, добротою,
Спасаймо світ – усмішкою простою.
Спасайте світ і над бідою
Поставте Божий заповіт!
|
 |
Значне місце у творчості поетеси займають твори для дітей, сповнені ніжності подільської промовки, співаночки, колисаночки.
 |
Гніздилися лелеченьки
Та й на видноколі,
А ромашки виростали
Ніжні в чистім полі…
А дитиноньку маленьку
Мати колисала,
Щоб дитя її чарівне
Міцнесенько спало…
Щоб тихенько дитя спало
Уві сні раділо…
Щоб у любого дитяти
Ніщо не боліло.
* * * * *
Трудящий Тузик годівничку
Рівняє вранці невеличку.
У ній зростатимуть пташата.
Дім буде їм такий ошатний.
Як дощик, а чи морозець,
Гостинців буде там вінець.
А Тузик знову щось майструє,
Повагу він до себе чує...
|
Кожна людина може і повинна зробити щось хороше для свого народу. Саме у цьому споконвічна мудрість людського буття на землі. Галина Ісаєнко витворила власний творчий образ великої подолянки. Бо кожна збірка – то грань її творчого обліку, вмістилище дум, надій і сподівань на кращу долю Українців.
Вкладаю душу у свої вірші…
Вкладаю серце й заповітні мрії.
І маю неоплатную надію,
Що хтось мене нарешті зрозуміє.
Працівники Хмельницької міської ЦБС часто запрошували Галину Йосипівну на творчі зустрічі, презентації нових книг. Під час зустрічей з читачами письменниця розповідала про свій творчий і життєвий шлях, шлях до поезії, читала власні вірші. Такі зустрічі завжди проходили в атмосфері творчого піднесення і духовності. Фотогалерея
У 2011 році Галина Ісаєнко стала лауреатом міської премії імені Богдана Хмельницького в галузі історії, культури і мистецтва за вагомі літературні видання у номінації літературна діяльність, популяризація української мови.
|
