|
Микола Гурович Куліш
(06.(18).12.1892-3.11.1937 рр.)
 Визначний український драматург, публіцист, громадський та культурний діяч. Народився Микола Гурович у с. Чаплинка Таврійської губернії (нині селище міського типу Херсонської області), в родині селянина-бідняка. З раннього дитинства наймитував. Учився в народній школі, з 1905 р. – у восьмикласному училищі м. Олешки (нині м. Цюрупинськ Херсонської області), згодом – у гімназії, де почав писати сатиричні вірші. Іспити на атестат зрілості склав екстерном.
У 1913 р. М. Куліш вступив до Одеської школи прапорщиків. З початком Першої світової війни був мобілізований до російської армії. Воював на передовій; отримав чин штабс-капітана, був поранений і контужений.
З початку 1918 р. Микола Гурович – голова Олешківської ради робітничих і селянських депутатів. Під час громадянської війни служив в армії. Після демобілізації керував органами народної освіти в Олешківському повіті, редагував газету «Червоний шлях» у Зінов'євську (нині м. Кіровоград). У 1922 р. працював у губернському відділі народної освіти в Одесі.
У 1924 р. М. Куліш написав п'єсу «97», у якій розповів про голод 1921-22 рр. на Херсонщині. Постановки цього твору та п'єси «Комуна в степах» (1925 р.) на харківській сцені принесли йому загальне визнання й у 1925 р. Микола Гурович переїхав до Харкова. Творчою вершиною стали п'єси «Народний Малахій» (1928 р.), «Мина Мазайло» (1929 р.). Тема цих п'єс – облудність ідеалів комуністичної революції, національне пристосуванство і фальш міщанського середовища.
Переїзд до столиці спричинив справжню революцію у творчості М. Куліша. Тут він зблизився з М. Хвильовим, Л. Курбасом, М. Яловим та іншими діячами української культури. Став членом "Гарту", згодом – Вільної академії пролетарської літератури. Засновник і член Українського товариства драматургів і композиторів.
Твори Миколи Гуровича гостро критикувала офіційна критика. У грудні 1934 р. драматурга було заарештовано, звинувачено у приналежності до терористичної організації і зв'язках з ОУН. Під час судового процесу щодо «Справи боротьбистів» у березні 1935 р. М. Куліш був засуджений до 10 років соловецьких таборів. На Соловках утримувався у суворій ізоляції. Хворого на туберкульоз, позбавленого права на прогулянки і медичну допомогу, в листопаді 1937 р. М. Куліша та ще декількох ув'язнених, за постановою особливої трійки УНКВС у Ленінградській області від 09.10.1937 р., було розстріляно.
Реабілітований 4 серпня 1956 р. за відсутністю складу злочину.
Микола Куліш став творцем модерної драми українського революційного відродження, сповненої духом протесту, був сміливим експериментатором у всіх жанрах драматичного мистецтва. Низка його п'єс перекладена російською, латиською, литовською, чеською, польською, англійською, німецькою мовами, поставлена у театрах Росії, країн Прибалтики, Польщі, Чехії, Словаччини, Болгарії, Канади і США.
Його ім'я присвоєно Херсонському обласному музично-драматичному театрові.
|
