Субота, 16.12.2017, 04:12Вітаю Вас Гість | RSS
Бібліотека Хмельницької СЗШ І-ІІІ ступенів №15 імені Олександра Співачука
Меню сайту

 ...Дивною і ненатуральною здається
 людина, яка існує без книги.
Т.Г.Шевченко

Каталог статей


Головна » Статті » Мої статті

Олександр Довженко
 

Олександр Петрович Довженко
(29.08.(10.09).1894-25.11.1956 рр.)

Видатний український кінорежисер, художник-графік, письменник, громадський діяч, фундатор національного кінематографа. Заслужений діяч мистецтв (1939 р.), народний артист РРФСР (1950 р.).

Народився Олександр Петрович на хуторі В'юнище Сосницького повіту Чернігівської губернії (нині в межах смт Сосниця Чернігівської області) у багатодітній селянській родині. Навчався в Сосницькому 4-класному училищі. У 1914 р. закінчив Глухівський учительський інститут. Вчителював у Кутузівському вищому та 2-му Житомирському початковому училищах (1914-1917 рр.). У 1917-1918 рр. навчався у комерційному інституті та Українській Академії Мистецтв у Києві, а в 1922-1923 рр. удосконалював свою майстерність у художньому училищі в Берліні у професора Е. Геккеля. У 1923-1926 рр. працював художником-ілюстратором газети "Вісті ВУЦВК" у Харкові. У кінематографії від 1926 р. Починав режисером і сценаристом Одеської кіностудії, потім працював художнім керівником Київської кіностудії (нині Національна кіностудія імені Олександра Довженка), а з 1946 р. – на кіностудії "Мосфільм". Перші фільми – "Вася-реформатор", "Ягідка кохання", "Сумка дипкур'єра".  Шедеврами світового кінематографа визнано його картини "Звенигора", "Арсенал", "Земля". У 1958 р. кінострічка "Земля" на міжнародному кінофестивалі у м. Брюселі названа серед 12 найкращих фільмів всіх часів і народів.

У 1933 р. переїхав до Москви. Під час війни 1941-1945 рр. Олександр Довженко – фронтовий кореспондент, публіцист, кінорежисер-документаліст. Проте у його біографії були й моменти складних відносин із владою. Так, у 1943 р. Й. Сталін заборонив друк кіноповісті "Україна в огні", а у 1944 р. її було визнано як "антирадянську, антиленінську, антинаціональну, антиколгоспну".  Тому свій новий фільм він зміг поставити лише через 5 років ("Мічурін", 1949 р.). Працював над кіносценаріями "Прощай, Америко", "Поема про море", "Золоті ворота", "Зачарована Десна", "Потомки запорожців", "Тарас Бульба", "Повість полум'яних літ". Багато і плідно працював як письменник і публіцист. Автор оповідань "Мати", "Перед боєм", "Воля до життя" та ін.

Лауреат Сталінської премії (1941 р., 1949 р.), Ленінської премії (1959 р., посмертно).

Помер на підмосковній дачі в Передєлкіно (нині Московська область).

А нам, подолянам, приємно, що О. Довженко бував у Проскурові. Цікаві спогади залишив проскурівчанин Микола Юзиков, якому 16-річним юнаком поталанило стати очевидцем зйомок у нашому місті фільму "Щорс" (1939 р.). 

"Був вересень 1938 р., на дворі стояла суха і тепла погода. Одного дня я побачив, як до готелю, що знаходився на другому поверсі будинку, в якому зараз міститься бюро технічної інвентаризації, під'їхало багато людей з незвичайним багажем. Як потім виявилося, то була знімальна група та актори на чолі з кінорежисером Олександром Довженко.

Жив я тоді у помешканні навпроти готелю, тому добре бачив, як наступні дні, кожного ранку, Олександр Довженко збирав на вулиці біля готелю свою команду, виносили бутафорію, апаратуру і відправлялися на зйомки. Артисти, як правило, виходили вже загримовані та одягнені у відповідні костюми. Особливу увагу привертав досить популярний тоді актор Євген Самойлов, виконавець ролі Миколи Щорса. Він завжди ходив у червоноармійській формі, із шаблею на боці, і в такому вигляді навіть заходив у магазин або на ринок. Дивне видовище було, коли на перехресті вулиць Примакова і Соборної робітники кіногрупи з дерева і полотна побудували тимчасовий будинок з балконом. Здалеку навіть не здогадаєшся, що він бутафорський. Біля будинку знімалися епізоди, коли з балкона з промовою до бійців виступив Боженко (актор І. Скуратов). Захоплення у хлопців Проскурова викликали зйомки наступу Червоної армії. Уявіть собі картину, коли з шаблями наголо, із криками "Ура", із Заріччя через греблю у місто вриваються кіннотники-щорсівці. Для нас, молодих, вихованих на героїчних прикладах Червоної армії, це було надзвичайне видовище. На вулиці Подільській та Соборній знімали також сцени єврейського погрому, що, як відомо, відбувся у Проскурові у 1919 р. Але ці кадри до фільму не ввійшли. Не потрапила у фільм ще одна велика сцена – проїзд кавалерійської дивізії Щорса по центральній вулиці міста. Пам'ятаю, кіннотники співали "Ой, на горі..." і рухалися колоною від сучасного телеграфу аж до іподрому (нині – район парку ім. Франка). Нам, підліткам, пощастило взяти участь у масовці при зйомках цього епізоду. Олександр Довженко перед початком дії спілкувався з нами особисто. Це був молодий, енергійний, невисокого зросту чоловік. В руках у нього постійно був рупор, за допомогою якого режисер керував кінознімальною групою. Зйомки фільму "Щорс" проходили всього 2-3 тижні, але враження залишилося на все життя."

На вшанування пам'яті О. Довженка у Хмельницькому є вулиця, названа його ім'ям. Розташована вона у мікрорайоні Ракове, а заснована у 1966 р.

Зачарована Десна
Категорія: Мої статті | Додав: Olena (16.10.2016)
Переглядів: 33 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
Вхід на сайт
Звіримо час?
Календар свят
Соціальні мережі
Вислови про книгу