|
 |
|
Савчук
Петро Миколайович
|
Петро Миколайович Савчук народився 24 липня 1935 року в селі Іванівка, що на Хмельниччині, у родині колгоспника. Адже, майже всі славетні і знані є вихідцями із села, з простого люду. Закінчив Іванківську семирічку, а згодом екстерном – 10 класів Дунаєвецької середньої школи. А далі розпочалися трудові будні-випробування, повсякденна, невпинна наполеглива праця. Причіплювач у колгоспі, тракторист, водій. А разом з тим пише й друкується. Вперше його творіння побачили світ у 1960 році, на шпальтах Новоушицької райгазети "Радянське Слово" та "Наддністрянська правда". Потому через півроку – друкувався в обласних та всеукраїнських виданнях.
З 1980 року Петро Миколайович живе і трудиться у Хмельницькому. Найбільші його досягнення: співзасновництво Хмельницької міської літературної студії «Поділля» – у 1993 році, а у 1995-1998 роках праця на громадських засадах редактором їхньої ж газети "Літературна громада", став членом НСПУ (з 1998 р.) та лауреатом обласної премії ім. М. Годованця та ім. Я. Гальчевського "За подвижництво у державотворенні". Лауреат літературної премії "В ім'я добра" ім. С. Олійника (2012) та міської премії ім. Б. Хмельницького у галузі літературної діяльності, популяризації української мови (2013). Не раз поет виступав перед глядачами районного та обласного центрів. За активну участь у конкурсах на кращу актуальну поезію нагороджений похвальними листами та грамотами.
Закоханий у поетичне слово, пише вдалі ліричні вірші про далекі й нелегкі стежини свого життя, а також про сучасні тривожні проблеми сьогодення. Багато творів присвячено людям великої мужності та героїзму. Пише дотепний гумор, та найбільше йому вдаються пародії. Тут він елегантно-вигадливий, тонко-в'їдливо-дотепно-гострий і смішний. Пародії є окрасою його гумору. Загалом творчий доробок Петра Миколайовича чималий, що є непоганим здобутком як для тракториста та шофера. Отже цілком виправдано занесений до когорти видатних.
З 16 лютого 2016 року член Хмельницької міської організації Національної спілки письменників України.
Видав такі збірки: "Над Дністром" (1990), "Полум'я роси" (1991), "Золотавий дивосвіт" (1993), "Рядки з дороги" (1998), "На поклик пам'яті" (2002), "Крило життя" (2005), "Ой життя, ой буття Або, як вдалося другу подолати біль і тугу" (2006). Написав ряд гумористичних книжок "Водій у тигровій шкурі" (1995), "Печатка на тілі" (1997), "Як таємне стало явним" (1999), "Обмануте щастя" (2000), "Невдала зустріч" (2001), "Причина – в солярці" (2003), "Вірність часу" (2006), "Кожен – по-своєму" (2007), "Викрутаси на Парнасі" (2008), "Секрет заможності" (вибране, 2008, "Любов на відстані" (2010)), "Коли верхом стає низ" (2011), "Дивний розрахунок" (2012), "Кожен хоче жити" (вибране, 2012), "За кухлем рогання" (2013), "Річ незрозуміла" (2014), "Як вибрати чоловіка" (2015).
  
Збірки «Над Дністром» (1990), «Полум'я роси» (1991) і «Золотавий дивосвіт» (1993) складаються із двох розділів. Перший містить лірику, де автор змальовує чарівну природу рідного краю, милі серцю куточки, битви минулих днів, період окупації, дні Перемоги, спогади про дорогих серцю людей; а в другому – гумор різнопланової тематики.
|
|
|
У поемі-хроніці «На поклик пам'яті» (2002) зворушливо розповідається про переживання сина, що хоче довідатися про долю батька, якого в період Другої світової війни насильно вивезли до Фатерлянду і там закатували. Нащадок протягом довгих п'ятдесяти років ятрив своє серце спогадами про дорогу людину. Згодом він все ж таки отримав звістку від міжнародного Червоного Хреста, з якої довідався, де могила батька, і відвідує ті місця (у м. Люнені). Також у поемі йдеться про співчуття та допомогу людей, з якими зводить автора доля.
Зелений кущ. І схоже щось на грядку,
Де квіти в крапелиночках роси.
Тут я вклонився, мов живому, батьку
І стримати не міг при тім сльози.
Ніби від серця відступила крига.
Давно з вітцем балакати хотів.
Розказую, як до воріт я бігав,
Та не давав поштар мені листів.
|
Збірочки «Дружні пародії на ліричні мелодії» (2004), «Викрутаси на парнасі» (2008) складаються з пародій, основою для написання яких стали комічні ситуації в ліриці інших сучасних українських поетів. Тут автор жартівливо пародіює своєрідні нетрадиційні висловлювання деяких поетів і поетес, які надихнули його на написання.
|
|
|
Надійшла черга
Нехай беруть нас руки жебраків,
Аби в долонях – не холодний камінь…
Бо й нам вже скоро – упродовж віків –
Надійде черга бути жебраками.
Віктор БОЙКО,
збірка «Зазимки»
Ти, друже, вдало так проговорив,
Мов володів магічними думками.
Вже бачиш сам: за час цей, що прожив,
Митці усі зробились жебраками.
Хоч не стоять вони коло тинів,
Не йдуть співать в автобусні салони,
Зате в контори до черствих чинів
Вистоють у чергах на прийоми.
Не просять в них ні їжі, ні води,
Не нарікають на важку негоду –
Аби лиш їх оплакані труди
Прийшли таки завчасно до народу.
|
Збірка «Крило життя» (2005 р.) складається з чотирьох розділів, у яких зібране все найкраще з його творчості у різні періоди життя. Це чимала добірка розвеселих гумористичних творів, у яких персонажі потрапляють у кумедні ситуації. Тут порушується чимало сьогочасних проблем, які заставляють задуматися кожного.
У ліричних творах автор зі щемом у серці згадує як тряслась від гулу гармат земля під час Великої Вітчизняної війни, своє гірке післявоєнне дитинство:
|
 |
Я ріс в часи великої турботи
В низенькій хаті вікнами на схід.
Моє подвір'я чуло всі скорботи,
Які в селі творилися від бід.
Ще від війни не збулись жаху злого,
А тут вже інше: голод суне он.
І люди звичні начебто до того,
Знов передчасно йшли на вічний сон.
Нелегко було зводитися на ноги, здобувати свій шматок хліба:
А як снігом крутило лапатим,
Побирало морозом до сліз.
Я підводу спинив біля хати:
– Гляньте, мамо, я хліб свій привіз.
Мати враз засвітилась очима,
Посвіжіла на личку своїм:
– Слава Богу. Діждалася, сину…
Тепер я твого хліба поїм.
|
| |
|
|
Багато поезій присвячено сьогоденню та світлій пам'яті рідних.
Також у збірочці є розділи пародій та присвят.
|
|
Збірка «Секрет заможності» (2008) складається з двох розділів – гуморесок і пародій. У цілому тут 250 творів, які адресовані широкому колу читачів з почуттям гумору. В іронічній формі автор висміює окремі соціальні та побутові сцени, що заважають людям рухатися вперед.
|
 |
Ощасливились
Йдуть з базару дід Василь
І бабуся Яна.
Накупляли ковбаси,
Пива та сметани.
Сяють, наче не вони
Бо ж зайшли в крамницю –
Дід купив собі штани,
А баба – спідницю.
Недостаток їхній щез.
Зріс життєвий рівень –
Нині їм додав собез
По дванадцять гривень.
Раді, що змогли діждать
Такого моменту.
Завтра підуть вибирать
Свого президента.
|
|
|
|
Нова збірка поетичних гуморесок «За кухлем Роганя» (2013 р.) відомого українського письменника Петра Савчука буфонадними засобами, комічними сценами з повсякденного життя висміює негативні суспільні, побутові процеси. Основне призначення гуморесок – виховне значення. Влучно і дотепно звучать й пародії на твори побратимів по перу – у цій ділянці автор виявив справжню майстерність.
|
|
|
